Aikido Lviv

Шувар split Рейдер Вишиванка T.G.Amigo gas station the grill ibis style Дитяча планета ЯпонаХата

photo-4

В юності Такеда сенсей вивчав техніку володіння мечем школи Оно ха Ітто рю кендзюцу під керівництвом Томи Сібуі в Токіо та школи Дзікі сінкаге рю у Кентіки Сакакібара.

У 1886 році Такеда сенсей отримав Менкьо Кайден Онно ха ітто рю кендзюцу (свідоцтво про закінчення школи). В червні помер його старший брат і родинні обов’язки змусили Такеда сенсея повернутись в рідну провінцію Айдзу. По поверненню, сенсей Такеда зустрівся з головою клану Айдзу – Тономо Сайго, який був учнем Саемона Такеди, та майстром меча Мідзогуті Ха Ітто-рю и Косю-рю Гунгаку. У Тономо Сайго Сокаку Такеда вивчав айкі дзю - дзюцу (осікі – учі), ярі – дзюцу (робота з списом ) та інші бойові мистецтва зі зброєю.Він був кращим ученем Тономо Сайго і цим все сказано….

Навіть після падіння сьоґунату Токуґава і реставрації Мейдзі (1868), члени роду Такеда продовжували дотримуватися стародавніх традицій. Згодом, Сокаку відправився в тривалу подорож й обійшов всю Японію, навчаючись і вступаючи у двобої із найкращими майстрами будо, не упускаючи нагоди перевірити свої сили в сутичках з тими, хто кидав йому виклик. В цьому Такеда сенсей не відрізнявся від іншого відомого майстра стародавньої Японії - Міямото Мусасі.

Декілька років після реставрації Мейдзі, після відтиснення влади самураїв та переходу влади до імператора Японії, в країні панувало беззаконня й безладдя. Завдяки цьому у Сокаку Такеди була безліч можливостей перевірити свою майстерність на бандитах і грабіжниках, чимала кількість яких загинула від поранень після зустрічі з ним. У 1877 році Такеда спробував приєднатися до повстанців Кюсю, керованих Такаморі Сайго. Однак, через швидку поразку бунтівників, Такеда не встиг прийняти участь безпосередньо в бойових діях.

Сокаку провів два роки свого життя на Кюсю і Окінаві, шліфуючи свою техніку у двобоях з місцевими майстрами карате (оскільки в той час заняття карате були втаємниченими, більшість із цих двобоїв проводилося під виглядом вуличних бійок). Деякі джерела стверджують, що Такеда навіть заплатив за «екскурсію» небезпечними портами Гаваїв. Час від часу він повертався до префектури Фукусіма для вивчення під керівництвом Таномо Сайго (1872-1923) секретних технік осіки-уці, які передавалися тільки у середовищі самураїв Айдзу. Таномо навчав цим прийомам і свого прийомного (за деякими джерелами, позашлюбного) сина Сіро Сайго, одного з засновників школи Кодокан. У результаті багаторічних тренувань, Такеда об'єднав основні елементи осіки-уці з техніками, узятими з його практичного досвіду в класичному будо й реальних сутичках, і сформував новий напрямок бойових мистецтв — Дайто-рю айкі-дзюдзюцу. На протязі декілько століть знання о осікі – учі (арсенал пізніднього Дайто рю айкі дзю – дзюцу) тайно передавались в родині Такеда з покоління в покоління, поки в кінці 19 -ого сторіччя родинне надбуття не дістав Сенсей Такеда, тридцять другий нащадок цього стилю бойових мистецтв. Він відкрив та назвав школу на японському осторові Хокайдо та став першим з родини, хто навчив цьому не тільки представників японських династій, але й всіх охочих (винятки звісно були…). Бойові техніки школи Дайто рю айкі дзю– дзюцу Сокаку Такеди включали в собі захоплення суглобів та больові на них (кансетсу ваза), кидки, захоплення тулуба та взаємодія на хребет, прийоми придушення, техніки ударів ступнями ніг, руками та колінями.

З 1910 по 1930 роки Сокаку проживав на Хоккайдо. Саме там, у 1915 році він познайомився із Моріхеєм Уесібою сенсеем – майбутнім засновником Айкідо. На Хоккайдо Такеда одружився на дівчині, молодшій за нього на тридцять років. Вона народила йому семеро дітей і, крім того, виконувала роль заступника наставника у новоствореній школі Дайто-рю. Дружина Такеди трагічно загинула під час пожежі 1930 року. Можливо, саме через її смерть Сокаку покинув Хоккайдо. Багаточисельні перемоги у вуличних бійках перетворили Такеду сенсея на популярного інструктора поліції. Він часто допомагав боротися з небезпечними розбійницькими бандами. Таланти Такеди мали особливе значення на Хоккайдо, що у ті часи дуже нагадував американський "дикий Захід" — величезні неосвоєні простори, населені тими, хто був не в ладах із законом.

Сокаку Такеда був складною й вимогливою людиною. Він вів життя мандрівника, тримався осторонь від цивілізації і мандрував віддаленими районами Північної Японії. Більшу частину свого життя Такеда викладав своє мистецтво в районі відомому як "японський Тибет". Сам майстер уникав публічної популярності, відгороджувався від навколишнього світу, тому багато деталей його біографії залишаються невідомими. Він страждав хворобливою підозрілістю й змушував своїх учнів куштувати його їжу й напої, щоб переконатися, що вони не отруєні. Він вів спосіб життя стародавніх самураїв в країні, де вже на той час правили закони бізнесу, де закладалися підвалини майбутнього техногенного суспільства. Сокаку Такеда сенсей не сприймав людей за данами та кю, а лише за технічними здібностями, наступна життєва ситуація з сенсеем Такеда підтверджує це…

photo-5

Якось, сидячи в ресторані, вийшла доволі неприємна розмова між сином Сокаку Такеда – Токімуне Такеда та інспектором школи поліції паном Сібуя. Пан Сібуя запитав Токімуне Такеда : «Який ранг (ступінь майстерності) в бойових мистецтвах має Ваш тато, може він Кьосі (вища ступінь в сучасній градації в бойових мистецтвах)?» . «Ні», - відповів Токімуне. «Тоді Ренсі (трошки нижча ланка в ступінях японських Будо)?», на обличчі інструктора заграла посмішка… Отримав ще раз негативну відповідь, нструктор став «виходити з себе». «Він немає жодної учнівської чи майстерської ступені, яке ж він мае право викладати Будо?» - випалив інструктор ї схопив Токімуне за ворот одягу, в той же же час був прижатий до полу з больовим контролем. Лежачи на полу титулований поліцейський інструктор змушений був принести свої вибачення за свою поведінку.

Цей невеличкий епізод демонструє не тільки технічні (і не стільки…) можливості Дайто рю, скільки особистість вчителя та його життєвої позиції – НІ ЯКІ ДАНИ ТА КЮ НЕ ЗАМІНЯТЬ МАЙСТЕРНІСТЬ. Старі принципи Бусідо могли перемогати і в сучасному суспільстві. Захищаючи людей в своїх Муся Сюгьо – подорожах по школах бойових мистецтв, він відточував свої техніки на грані життя та смерті. Ці «тренуваня» не признавали помилок і були вільними від атестаційних вимог сучасної Японії.

Крім того, Такеда сенсей не вживав алкоголь, не курив, що й вимагав від учнів. При маленькому рості (1.5 метра) та невеликій вазі він був надзвичайно технічний та швидкий. Його бойовий кіай шокував даже досвідченних бійців. Між тим, він був дуже простий чоловік, Моріхей Уесіба сенсей писав, що в сертифікаті «Кіодзі дарі» (помічника інструктора) було наступне:«приймаючи учнів для вивчення Дайто рю айкі дзюдзюцу, треба бути обачним та вибирати людей тільки з хорошою поведінкою». Також пропонувалось брати невелику плату за навчання та вести обов'язковиий щоденник занять. Учнями Сокаку Такеда сенсея були: Гомбей Ямамото – людина, яка двічі займала пост премьер – міністра Японії, адмірал Ісаму Такесіта, генерал Сайго Цугумічі – батько «Другої армейської дівізії», члени імператорської родини та важливі сановники, Токімуне Такеда – син засновника Дайто рю, Чхве Їн Соль – талановитий учень та слуга сенсея, пізніше засновник Хапкідо і звісно Моріхей Уесіба сенсей – людина, яка подарувала світу Айкідо, використовуючи елементи та принципи Дайто рю айкі –дзюдзюцу. По інформації з різних джерел, «Майстер без тітула» останні роки свого життя провів в сільській місцевості з небагатьма учнями. Він без інтузіазма спілкувався з журналістами, кажучи «що не вистачае часу на сільгоспроботи». Но той, хто міг попасти до нього в останнї роки життя, потім казав: «При житті Сокаку Такеда по всій Японії, йому даже близько не має рівних по майстерності».